моє село - краплиночка на карті

моє село - краплиночка на карті

Село Роздольне засноване в 1921 році. Перший будинок був побудований на пустирі, тобто на роздоллі. Звідси і пішла назва –Роздольне. Історія створення села не відображає повну картину через те, що архівні дані за певний відрізок часу не знайдено. Зі слів старожилів стало відомо, що у 30-ті роки селяни вирощували зернові культури, а також культивували бавовну. На бавовняних ділянках працювали вручну

. В 1921 році в селі з’явився молодий вчитель Іван Васильович Семилєтов і було закладено перший камінь для будівництва школи а через два роки відбулося її відкриття. У 1933 році на зміну Семилєтову прийшов директором і учителем Василь Порфирович Афанасьєв. Його першими помічниками були вчителі Віра Павлівна Хлистова та Алла Максимівна Шакалова. Василь Порфирович посадив біля школи невеликий сад, ніби передбачаючи що садівництво стане найперспективнішою справою мешканців села в майбутньому.

В 1927 році у Роздольному отримали високу врожайність зернових культур. 1929 рік став роком масової колективізації. За даними архівних документів, на території с.Роздольне  було створено колгосп « В ответ на разрыв» ( малися на увазі відносини СРСР з Англією).  Пізніше колгосп носив ім’я  Косарєва, потім-

 «Родина», а пізніше став відділенням колгоспу імені ХХІ партз’їзду КПРС.

Велика Вітчизняна війна не оминула й  Роздольне. В грізну воєнну годину пішли боронити Вітчизну, залишивши село і родину 42 його жителі. З них 23 не повернулися, про місце і час смерті 12 нічого невідомо, 25- нагороджені орденами і медалями.

СПОГАДИ Діденко Ганни Мусіївни 1918 року народження мешканки с. Роздольне «…з перших днів мобілізованій шли на війну. З села забрали 17 молодих хлопців. Не повернувся ні один. Із старших чоловіків повернулося семеро.

У Роздольному стояла  військова частина, затримувала німців. Друга стояла в Бериславі. Але німець хитрий був, він обійшов Каховку і наступав з Лепетихи. Було дуже багато побито наших в Бериславі. Поранених везли в Роздольне і в хатах робили госпіталі. Один був в хаті, де зараз живе Гришкова Л., яку теж ще молодою забрали на роботу в Германію. У Роздольному бій був три дні. Стріляли  тільки вдень, вночі було тихо, всі люди ховалися в погрібах. Тільки почалася війна повивозили із села в тил комбайни, трактори, худобу. Залишилися в селі одні жінки, діти малі і трохи старих…»

9 травня 1985 року відбулося пере захоронення знайдених під час закладання саду останків воїнів Червоної армії які загинули у вересні 1941 року. Пам’ять про загиблих воїнів, які захищали село від німецько-фашистських загарбників, та односельців, що не повернулися з поля бою, увічнена гранітною стелою в центральному сквері села.

Роздольне було визволено від гітлерівських загарбників 3 листопада 1943 року. Жителі села взялися за відбудову зруйнованого господарства. Труднощі були неймовірні. Повоєнний час - це час ентузіазму, запалу та надій, рвучкий, наповнений працею період. Відбудовували село, заліковували рани землі. Дуже тяжко працювали, не маючи техніки, всю роботу виконували кіньми і вручну, але бажання відродити село було у кожного. Самовіддано працювали сім’ї Бойків, Ковалів, Муравських, Шамановських, Діденків та ін.

Далекий 1951 рік. Невеличке степове село Роздольне нараховує 68 дворів, в якому мешкають 250 жителів. На його території успішно працює спеціально-насіннєвий колгосп « Родина», який забезпечує всю область насінням люцерни та вирощує зернові культури.

В цей період приїхала і залишилась тут на все життя Валентина Петрівна Бойко яка пропрацювала на цій землі 31 рік. Вона була і агрономом, і рахівником, і керівником відділку колгоспу імені ХХІ партз’їзду КПРС. На відділку була єдина машина на якій працював Іван Аврамович Діденко.

В 1954 році в селі відкрилася бібліотека,знаходилася  в невеликому приміщенні де розташовувалися іще контора і магазин. У 1955 році прийшла працювати у бібліотеку Швець Ніна Костянтинівна і залишилася тут на довгих 42 роки ( по 1998 рік). Енергійна, завзята,працьовита, закохана в книгу вона була авторитетом для жителів села. Завжди коло людей  на току, в полі, на фермі багатьом привила любов до  книги. У 1955 році фонд бібліотеки нараховував близько 600 книг, обслуговувалося 120 читачів.

Минав час . В Роздольне проведено світло, водопровід, збудовано дитячий садок,медичний пункт, магазин. Почали приїжджати нові люди, Більшість із них - з Київської області, тому першу із новозбудованих вулиць назвали Київською. Відкрили пошту,  яку прийняла завідуюча Надія Яківна Василенко, та листоноша Валентина Іванівна Шимко, сільський клуб очолила Марія Максимівна Мінюк. На той час сільським медичним працівником працювала Віра Данилівна Купчик, а учителем Ніна Михайлівна Бендеберя.

За рішенням Херсонського обласного виконавчого комітету №405/19 у 1974 році на території села Роздольне створюється агропромисловий садівничий комплекс « Краса Херсонщини». Головний напрямок господарства-інтенсивне садівництво. У створенні та розвитку АПСК  взяла участь вся область. І за короткий строк вдалося  закласти сади,  промислову базу для переробки  і зберігання фруктів, іншу інфраструктуру,а найголовніше-створити сприятливі умови для проживання  і праці людей.

Господарство очолив Вадим Олександрович Мальт, заслужений агроном України, нагороджений медаллю « За трудову відзнаку», двома орденами Леніна. Людина закохана у свою справу, якій віддала всі свої знання, вміння та талант.Дякуючи своїм організаторським здібностям Вадим Олександрович згуртував навколо себе великий колектив однодумців. Серед них- агрономи , інженери, будівельники Нетіпанова О.К., Куліковський С.О.,  Мацкевич К.В.; садоводи-Коваль Т.К., Веретеннік Г.С., Бойко Т.І., механізатори Хлистов А.П.,  Бойко А.Д.Близько 20 років дбала про садівничу галузь підприємства головний агроном Олександра Костянтинівна Нетіпанова.

                  Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені –комбайнер Н.М. Сахаревич  та  доярка А.А. Панкевич

Початок 80-х – це старт великого будівництва у Роздольному. Фруктосховище, консервний завод, житлові будинки виростали з неймовірними темпами. А ще- сільська лікарська амбулаторія, адмінбудівля, два дитячих садки на 160 місць кожен.

9 вересня 1982 року-дата утворення Роздольненської сільської ради. Вона була виділена зі складу Коробківської сільради до якої входила з 1972 року. Перший голова Роздольненської сільської ради- Тамара Іванівна Салюк. В різні роки сільраду очолювали: Жданов Г.В., Шиянюк Ю.В., Кондрат’єва Н.Г., Рожко С.П.  Кондрацький М.А., Чубукін М.М., Юзвак А.Р., на теперішній час  сільський голова- Тетяна Леонідівна Величенко.

26 листопада 1983 року відкрила двері новітня триповерхова будівля Роздольненської середньої школи. Цей чудовий палац знань, розрахований на 700 учнів. В школі працює 25 педагогічних працівників, із них 10 мають вищу категорію. Довгі роки незмінним директором школи працювала Ганна Миколаївна  Міщенко -відмінник народної освіти, лауреат премії імені Крупської. Корецька Є.Н.-заслужений вчитель України, Чубукін М.М.-відмінник освіти України. А Рішко Н.П., Кізім Н.І..  Смагін Є.Г., Оберемкова К.М. мають звання «Відмінник освіти». За час існування школа випустила 42 золотих та 22 срібних медалісти.

Приємно, що поруч з нами живе така творча особистість, як художник –пейзажист  Мисов Євген Сергійович, який народився в Росії, на Смоленщині, у районному центрі Холм . З 1980 року  він живе у Роздольному і працює, вчителем образотворчого мистецтва.І хоча чимало вже прожив Євген Сергійович на Херсонщині, і не одну картину написав із пейзажами Таврійського краю, все ж більшість своїх робіт Мисов присвячує  історичній батьківщині, неповторній красі російської природи, величі старовинних храмів. Виставки його робіт успішно проходили  у Смоленську, Вологді, Каховці, Новій Каховці,Скадовську та рідному місті Холм.

У 1997 у селі відкрила свої двері церква-Свято-Преображенський храм.

90-ті роки стали роками важких випробувань та суттєвих соціально-економічних перетворень, як у державі в цілому , так і в нашому селі. Відбувався перехід до нових методів управління економічними процесами. На цьому етапі ми втратили багато позитивного , забувши одну просту істину: виправляючи історичні помилки, не треба робити нових.Подолавши кризовий стан на початку 2000 року спостерігалася стійка тенденція економічного зростання та подолання соціальних проблем.

Село Роздольне  сьогодні по-доброму дивує всіх, хто приїздить до нас вперше. Бо це дійсно дивовижно - серед неозорого Таврійського степу  раптом побачити білокам’яне газифіковане  багатоповерхове містечко із сучасною школою, із націленим у небо пам’ятником-літаком та романтичним скульптурним ансамблем, із асфальтованими вулицями, анфіладами добротних котеджів.

Роздольне налічує 2049 жителів.  Пишається роздольненський рід старійшинами села. Це: Гончарук Ольга Терентівна Ратіна, Надія Григорівна.

Державою присвоєно  звання матері-героїні:  Кательницькій Ганні  Яківні, Баланович Риммі Тимофіївні, Юзвак Світлані Олександрівні.

 Населення обслуговують 7 торговельних закладів, комунальні послуги надає ПП « Ш.А.Н.С.», яке очолює депутат районної ради Новаков М.В., працює відділення поштового зв’язку, начальник- Дудар Т.І.,  сільський будинок культури, директор Ахтемова Н.В.,  дитячий садок « Яблунька» завідуюча Голубенко Н.В. ,  сільська лікарська амбулаторія, сучасна   бібліотека  оснащена 2 комп’ютерами з безкоштовним доступом до мережі інтернет,  провідний бібліотекар Мітяєва Н.В.,

Роздольне-це велика рукотворна  спадщина, що залишив нам  радгоспно-колгоспний час. Майже на трьох тисячах гектарів землі господарюють ПП « Фаворит-ІІІ», ТОВ «Геліос-1», ПП «Каховка-Агро», ФГ «ЮКАС+Т» та інші.

А квітучі навесні сади залишаються й досі незмінним атрибутом нашого села.